Відозва
Петроградського Тимчасового українського
революційного комітету
"До українського громадянства, студенства,
робітництва
й українських офіцерів у Петрограді"
15(02). 03. 1917
р.
Російська
демократія виступила в боротьбі за політичну свободу своєї держави. До неї
прилучилися жовніри російської армії – ся плоть од плоті й кров од крови
демократії. В боротьбі за волю народу російська армія вкрила себе великою
славою, далеко більшою й почеснішою, ніж на полі війни в боротьбі за
завойовницькі змагання російського уряду й російської буржуазії. Велика хвала
їй за се! Російський нарід з вдячністю і любов'ю запише в історії свого
політичного визволення славні вчинки російського війська на вулицях столиці.
У визвольній
боротьбі останніх днів велику роль відіграв і український демос в особі
українського жовнірства тих полків, що прилучилися до повстання. Російське
громадянство з вдячністю згадає колись, що ряди війська, яке боролося за
свободу разом з широкими демократичними масами Петрограду, в значній мірі
складалися з синів українського громадянства й робітництва, з представників
демократичних верств української нації.
Чи так само з
вдячністю згадає вчинки українських жовнірів на вулицях Петрограду і
український нарід? Чи з такою самою любов'ю запише сі вчинки й українська
демократія в історію національно-політичного визволення свого народу й своєї
країни?
Щоб на сю
вдячність і любов заслужити, щоб нестертими слідами записати в історію
національно-політичного визволення українського народу свої вчинки, свій
героїзм, свою готовість до самопожертви й віддання загально-громадській справі,
український демос, українське жовнірство повинно сі вчинки, сей героїзм, сю
самопожертву й віддання виявити в завойованню не чужих політичних прав, а своїх
власних, національно-політичних прав українського народу, і справити велику
енергію української жовнірської маси в Петрограді на шлях завойовання власних
національно-політичних прав, зафарбити її революційні виступи свідомістю
власних національних інтересів – сей обов'язок лежить передусім на свідомій
українській інтелігенції й демократії Петрограду, на вас, українське
студентство й свідоме робітництво, на вас, українські офіцери російської армії,
на вас, свідомі українські громадяни. На вас всіх лежить під сю важну хвилю величезна
відповідальність перед нашою нацією, величезної ваги завдання – дати
напівсвідомій українській жовнірській масі гасло боротьби за національну волю
українського народу, а також зорганізувати під сим гаслом і повести до боротьби
ще незорганізовані й розкидані українські демократичні маси.
Гасло
демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує
громадянські права кожної окремої людини. В боротьбі за сі права ми зичимо
російській демократії всякого успіху. Але українська демократія, українські
маси потрібують забезпечення не лише своїх загально-громадянських прав, але й
своїх окремих прав національних, тих прав, які російський нарід має вже
віддавна. З сим гаслом національного визволення й повинні виступити українські
маси в Петрограді.
Найповнішим
висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, і
лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити як
найширший культурний розвиток українського народу. В світлі сього ідеалу, як найближчий
етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня, українська маса в
Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів Росії, лозунг
перебудови російської держави на федеративну демократичну республіку, з як
найширшими правами окремих націй і спеціально з як найширшою
національно-територіяльною автономією України.
Отже, широка
національно-територіяльна автономія України – се практичний льозунг, під яким
кличемо вас усвідомляти й організувати українську масу.
Українці Петрограду!
На вас лежить під
сю хвилю кольосальна відповідальність за дальшу долю визвольної боротьби
українського народу. Прикладіть же усіх зусиль, щоб з тої крізи, яку нині
переживає російська держава, вийти з честю й з печаттю боротьби за волю свого
народу.
До усвідомлення й
організації українських мас. Тимчасовий Український Революційний Комітет
м.Петрограду.
2 березня 1947.
О.Лотоцький.
Сторінки минулого. Частина третя.
- Варшава, 1934.
– С. 327-328.
Завантажити у форматі *.doc
| 
