Політичні засади
Українського національного Союза
Серпень 1918 р.
§ 1. Мета Союза:
а) утвореннє
міцної самостійної української держави;
б) боротьба за
законну владу на Україні, відповідальну перед парляментом;
в) боротьба за
демократичний виборчий закон у всі установи (по 5-ти член. формулі); г) оборона
прав українського народу і української держави в міжнародній сфері.
§ 2. Для
здійснення сієї мети Союз організує українську політично-громадську волю і
репрезентуючи її, вживає всіх відповідних заходів для її виявлення і
реалізації, як В межах України, так і поза її межами.
§ 3. Склад Ради.
Рада складається з представників усіх політичних українських партій і
української селянської спілки на паритетних основах (по 8) і з українських
громадських представників, наукових і професійних організацій також на
паритетних основах (по 1).
§ 4. Філії. Філії
Союза закладаються по губерніяльних і повітових містах та інших пунктах на
таких-же основах, як і центральна організація (§ 3). Філії підлягають центрови,
який може мати при них своїх уповноважених.
§ 5. Виконавчий
орган. Для виконання постанов Ради і для репрезентації Союза Рада вибирає
президію. В склад президії входять представники всіх партій по одному, по 2
представників від усіх інших організацій, які входять в склад Союза.
§ 6. Кошти. Кошти
Союза складаються з внесків партій і організацій, які входять в Союз: їх форма
і розміри встановляють ся Радою.
§ 7. В своїй
діяльносте президія, філії, комісії й инші органи Союза керуються відповідними
інструкціями Ради.
§ 8. Керуючий
орган Союза — загальні збори Ради, які вважаються правомочними, на них
представлено не менш 1/2 партій і організацій, записаних до Союза, і скликують
ся в міру потреби.
§ 9. Постанови
Ради обовязкові для членів усіх вступивших до Союза партій і організацій, коли
сі постанови принято одноголосно.
§ 10. Постанови
Ради приймають ся простою більшістю голосів.
Примітка: Партія
чи організація, не згодна з постановою зборів може заявити, питаннє для неї
принціпіяльне: тоді питаннє здіймається з черги та переносить ближче засідання,
і коли більшість не прийде до порозуміння з меншістю, то питаннє голосуєть ся в
друге і постанова ся стає обовязковою, коли за неї висловиться 2/3 присутних
членів Ради.
Українська
суспільно-політична думка в 20 столітті,
— Т.1. — Мюнхен,
1983, — С.384. Завантажити у форматі *.doc
| 
