 Донцов Дмитро Іванович (30 серпня 1883, Мелітополь — 30
березня 1973, Канада) — український літературний критик, публіцист, політичний
діяч, фундатор теорії інтегрального націоналізму.
Народився 30 серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883 року.
В 1900 після закінчення Мелітопольського реального училища залишає рідне місто
і переїздить до Царського Села близ Петербурга, де продовжує освіту на
юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчує 1907 року.
Студентом розпочинає інтенсивну політичну діяльність, і 1905
р. вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його
двічі заарештовують (1905 р. у Петербурзі та 1908 р. у Києві), після другого
арешту й восьми місяців ув'язнення, заходами родичів його випускають на поруки,
і того ж року він виїжджає в Галичину, потім в Австро-Угорщину.
У 1909—1911 роках Дмитро Донцов учиться у Віденському
університеті, там же одружується з українською студенткою Марією Бачинською.
Провчившись 4 семестри в Відні, 1911 р. переїжджає до Львова, де продовжує
навчання.
1917 року одержує ступінь доктора юридичних наук.
1913 року Донцов через конфлікт на національному ґрунті
виходить з УСДРП. Стає першим головою Союзу Визволення України (СВУ),
заснованого 4 серпня 1914 року.
З 1914 р. живе у Відні й Берліні, а з 1916 р. — у Швейцарії,
активно включається в роботу Союзу Визволення України, який відтак очолює.
На початку 1918 р. повертається до Києва, де працює в
гетьманських урядових структурах, стає директором Української Телеграфічної
Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського. Створює (разом з В.
Липинським, В. Шеметом) Партію хліборобів-демократів.
Протягом 1919—1921 рр. — шеф Українського пресового бюро при
посольстві УНР в Берні (Швейцарія).
З 1922 р. — знов у Львові, редагує журнали
"Літературно-науковий вісник", "Заграва",
"Вісник", друкується в німецькій, швейцарській та польській
періодиці.
Видає бібліографічні статті, "Муссоліні", "А.
Гітлер", пререкладає "Майн Кампф" українською мовою.
У 1926 р. пише свою провідну роботу "Націоналізм".
У 1939 р. емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина,
Париж, США, Канада), з 1947 р. до самої смерті живе в Монреалі (Канада), там же
в 1948-53 рр. викладав українську літературу в місцевому університеті.
Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на
українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.
| 
